Ст 493 гпк

Постановление суда № 76812700, 25.09.2018, Хозяйственный суд Закарпатской области

1) УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21

«25» вересня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/493/18

За позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, с. Сторожниця Ужгородського району

до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород

до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ

про стягнення солідарно суми 213 171 грн. 10 коп. майнової шкоди,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Позивача – ОСОБА_2, адвокат, ордер серії ЗР № 1371 від 25.09.2018 року

Відповідача 1 – ОСОБА_3, довіреність б/н від 24.09.2018 року

Відповідача 2 – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, с. Сторожниця Ужгородського району заявлено позов до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород та до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ про стягнення солідарно суми 213 171 грн. 10 коп. майнової шкоди.

Представник позивача взяв участь у підготовчому засіданні.

Відповідач 1 явку уповноваженого представника у підготовче засідання забезпечив, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України.

Відповідач 2 явку уповноваженого представника у підготовче засідання не забезпечив, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву та клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.

Відповідно до змісту частини 7 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов’язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Статтею 197 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов’язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п’ять днів до відповідного судового засідання.

Разом з тим, згідно даних WEB-програми «Бронювання системи відеоконференцзв’язку» на дату слухання даної справи – 25.09.2018 року на 16 год. 30 хв. у господарському суді Закарпатської області зали судових засідань для проведення відеоконференцзв’язку зайняті, про що уповноваженим представником суду складено відповідну довідку, яку приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції” до повного забезпечення функціонування системи відеоконференцзв’язку в усіх судах України учасники судового процесу можуть брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції лише за наявності технічної можливості для її проведення у відповідних судах.

Враховуючи, що на визначену дату та час (25.09.2018 року на 16 год. 30 хв.) у господарському суді Закарпатської області відсутня можливість проведення відеоконференцзв’язку, клопотання відповідача 2 судом не задоволено.

Разом з тим, на підставі ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку, зокрема, у випадках, визначених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу та коли питання визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частина 2 ст. 182 Господарського процесуального Кодексу України визначає дії судді у підготовчому засіданні, серед яких з’ясування позицій сторін щодо мирового врегулювання спору та подання сторонами спору доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, вирішення заяв та клопотань сторін.

Враховуючи неявку відповідача 2 у підготовче засідання, суд відкладає підготовче засідання в межах строків, визначених ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 183, 197, 234 Господарського процесуального кодексу України,

1. Відкласти підготовче засідання на 23 жовтня 2018 р. на 11:00 год.

2. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а в залі судових засідань № 1.

3. Зобов’язати позивача подати господарському суду у строк до 22.10.2018 року:

відповідь на відзиви відповідачів у справі в порядку ст. 166 ГПК України.

4. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнати обов’язковою.

5. Копію ухвали надіслати учасникам спору.

6. Дана ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду № 73761133, 03.05.2018, Господарський суд Полтавської області

1) ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕНЕРГОРИНОК»

2) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail [email protected]

про відкриття провадження у справі

03.05.2018 Справа № 917/493/18

Суддя Тимощенко О.М. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Державного підприємства «Енергоринок» вул. Симона Петлюри,27, м. Київ 32,01032

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Полтаваобленерго» вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022

про стягнення 53029,42 грн. штрафу

До господарського суду Полтавської області 03.05.2018 року надійшла позовна заява Державного підприємства «Енергоринок» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення 53029,42 грн. штрафу.

Дослідивши матеріали даної позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, у зв’язку з чим визнає їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали суд, в силу ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про необхідність здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Керуючись статтями 162, 165-167, 176, 234, 247-252 ГПК України, суд, —

1. Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.

2. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3. Судове засідання у справі призначити на 29.05.2018 року о 11 год. 00 хв. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Зигіна, 1, зал судових засідань № 40.

4. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив – подати до суду заперечення в строк протягом 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України;

5. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

6. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

7. Ухвалу надіслати учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

8. Повідомити учасників справи про те, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: pl.arbitr.gov.ua.

Ухвала підписана 03.05.2018 року

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (ст.ст. 235,255 ГПК України).

Суддя О.М. Тимощенко

Використовуючи YouControl, ви зможете глибоко аналізувати ваших контрагентів:

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора

Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”

Переглянути наявність і термін дії ліцензій

Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є

Ст 493 гпк

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16 лютого 2006 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у м.Києві

за участю представника позивача:

Савельїчева О.В. та представника відповідача –Войцеховського А.Є.

Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка”

Товариства з обмеженою відповідальністю “Український економіко-правовий центр”

Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка”

стягнення 310341,60 грн.

У червні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Український економіко-правовий центр” звернулося з позовом до державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка” про стягнення з відповідача 239000,00 грн. заборгованості за виконані позивачем послуги за договором № 07/07 від 07.08.2002, 58759,68 грн. інфляційних та 12581,92 грн. річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2005 у справі № 8/493 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 вищезазначене судове рішення скасовано. Позов задоволено. Стягнено з ДП “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка” на користь ТзОВ “Український економіко-правовий центр” 239000,00 грн. основного боргу, 58759,68 грн. інфляційних та 12581,92 грн. річних.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.11.2005, а рішення суду першої інстанції від 23.09.2005 залишити без змін. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 32, 33, 34, 36, 43, 104, 105 ГПК України, ст. 151 ЦК УРСР.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 07.08.2002 між сторонами у справі був укладений договір № 07/07, предметом якого є надання позивачем допомоги відповідачу у побудові його взаємовідносин з Акціонерно-комерційним банком “Росток Банк” та ТзОВ “Елітінвест” по договору на участь у проектуванні та будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул. Молдавська на основі законності та економічної доцільності. Відповідно до умов договору позивач зобов`язався, зокрема, провести юридичний аналіз договірної бази відповідача та надати результати даного аналізу; підготувати пакет документів, необхідних для досягнення цілі договору та погодити останній з відповідачем. Крім того, позивач зобов`язався приступити до роботи після проведення передоплати в сумі 2500,00 грн., а відповідач зобов`язався з моменту підписання договору вести переговори по досягненню своїх цілей тільки з позивачем.

07.08.2002 між сторонами був укладений додаток № 1 до зазначеного договору, яким передбачено поетапне виконання позивачем договірних зобов`язань. При цьому, розрахунок по даному договору мав проводитись частинами відповідно до обсягів і етапів, зазначених у додатку до даного нього, а також на підставі актів виконаних робіт у триденний термін з дня їх підписання.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що позивачем було виконано роботи на загальну суму 245000,00 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт. Однак, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст. 526, 625, 901 ЦК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 239000,00 грн. основного боргу, 58759,68 грн. інфляційних та 12581,92 грн. річних за період з лютого 2003 року по травень 2005 року. При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що, за наданими по справі доказами, підтверджується як виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, так і заборгованість відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт. Відповідні заперечення останнього апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги з огляду на їх бездоказовий характер.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 у справі № 8/493 залишити без змін.

На главную страницу

Колонка юриста. Бывшие супруги. Недвижимость и алименты.

На нажитое в браке
у супругов равные права

Во время брака по льготному кредиту мы построили квартиру. После развода бывшая супруга переехала к матери. Правомерны ли требования бывшей супруги о передаче ей ключей от квартиры и вселении?
Олег Иванов, Гродно.
Правомерны, поскольку данная квартира – это имущество, нажитое супругами в период брака и, соответственно, являющееся их общей совместной собственностью. Супруги имеют равные права владения, пользования и распоряжения этим имуществом, если иное не предусмотрено брачным договором, что вытекает из статьи 23 КоБС.

Обращайтесь к судебному исполнителю

Мы договорились с женой, что я буду платить алименты в добровольном порядке. Каким образом можно оформить нашу договоренность?
Юрий Дубинский, Витебская область.
Взыскатель алиментов вправе отказаться от взыскания, что предусмотрено п.1 ч.1 ст.492 Гражданско-проц ессуального кодекса, а также просить судебного исполнителя о возврате исполнительного документа (статья 493 ГПК). Для этого взыскателю необходимо обратиться с заявлением в отдел принудительного исполнения, где находится исполнительное производство о взыскании алиментов.
Кроме того, взыскатель и должник в исполнительном производстве по взысканию алиментов вправе заключить мировое соглашение. Мировое соглашение, заключенное взыскателем и должником в процессе исполнения, подается судебному исполнителю в письменной форме, который в трехдневный срок передает его судье для разрешения вопроса о его утверждении.
Суд поделит изолированные комнаты

Я развелась с мужем, но мы проживаем в одной квартире, являемся собственниками по 1,2 доли. Муж заявляет, что я препятствую ему пользоваться жилыми комнатами и хочет подать на меня заявление в суд. Можно ли определить порядок пользования смежными жилыми комнатами?
Анна Михайловская, Минск.
Суд не сможет определить порядок пользования смежными комнатами, это возможно только в случае, если разделу подлежат изолированные комнаты в квартире или доме. В вашей ситуации это возможно только при наличии технической возможности перепланировки с образованием двух изолированных жилых помещений. Тогда суд будет вправе произвести раздел жилого помещения.

«Колонка юриста» из архива газеты «Народная Воля» подготовлена юристами правозащитного центра «Правовая помощь населению».
10.07.2018

Ст 493 гпк

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі філії в м. Бориспіль Київської області

Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010

Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі філії в м. Бориспіль Київської області

Акціонерного страхового товариства «Вексель»

стягнення страхової виплати та штрафних санкцій

в судовому засіданні взяли участь представники:

— позивача Сайко Ю.В. (дов. №39 від 01.03.2010);

— відповідача повідомлений, але не з’явився;

Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 29.07.2010 змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя –Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Жукова Л.В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №22/493 (суддя Самсін Р.І.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі філії в м. Бориспіль Київської області (надалі позивач/ скаржник) до Акціонерного страхового товариства «Вексель» (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 6 000,00 грн. страхової виплати за договором СП №001/03-02/07 від 03.03.2008, 648,73 грн. пені, 216 грн. інфляційних втрат, 107,29 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) вказане рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України; обґрунтовуючи підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Оскільки ухвалами Вищого господарського суду України від 09.07.2010 явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111 7 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 111 5 ГПК України та не є підставою для відкладення розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що :

03.03.2008 між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладений генеральний договір СП №001/03-02/07 добровільного страхування кредитних ризиків при кредитуванні фізичних осіб (надалі договір страхування).

Предметом укладеного між сторонами договору страхування є страхування ризиків за кредитами, наданими страхувальником (позивачем) фізичним особам, з метою відшкодування заподіяних страхувальнику збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням ними своїх зобов’язань за кредитними договорами (п. 1.1.).

Згідно з реєстром кредитних договорів, укладених позивачем в період з 01.04.2008 по 30.04.2008 на страхування відповідачу передано ризик неповернення кредиту за договором №55-08 від 16.04.2008, укладеним з Руденко М.В., з визначеною страховою сумою 6 000,00 грн.

Страховим випадком за договором страхування є: несплата позичальником кожного чергового платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого графіком відповідно до кредитного договору; несплата позичальником останнього платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого конкретним договором.

Листом №02-22.2/76 від 21.04.2009 позивач повідомив відповідача, що станом на 21.04.2009 мала місце прострочена заборгованість за кредитом в сумі 6 000,00 грн. відповідно до кредитного договору №55-08 від 16.04.2008, укладеного з позичальником Руденко М.В.; заявою про здійснення страхової виплати №1-12/325 від 21.04.2009 позивач просив за результатами розслідування страхової події прийняти рішення про здійснення страхової виплати АКБ «Національний кредит» та перерахувати суму страхової виплати в розмірі 6 000,00 грн.

Листом №3725 від 13.05.2009 відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні страхової виплати, обґрунтовану тим, що відповідно до п. 7.2. договору страхування, п.п. 16.4.9, 16.4.8 Правил добровільного страхування кредитів, страхувальник зобов’язаний надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки страхового ризику та надалі інформувати його про зміни у страховому ризику, пов’язані з його збільшенням; проте, страхувальником (позивачем) не було повідомлено страховика (відповідача) про внесення змін №1 від 06.10.2008 до договору кредитування №55-08, якими змінено перенесення дат та сум чергових платежів за кредитом та процентами, в результаті чого не було укладено реєстру кредитних договорів, що є невід’ємною частиною договору страхування і згідно з п. 1.3. договору такий ризик вважається незастрахованим.

Пунктом 4.1. договору страхування визначений перелік страхових випадків, які не визнаються страховими подіями. Даний перелік подій, що не визнаються страховими випадками, і відповідно до п. 8.5 договору страхове відшкодування, за наявності яких виключається, є вичерпним. Проте, підстави, з яких відповідач відмовляється здійснювати страхове відшкодування, серед вказаного переліку, відсутні, а тому, відповідач не повинен був відмовляти у виплаті страхового відшкодування.

Зміни, внесені позивачем та Руденко М.В. до договору кредитування, не передбачають збільшення суми кредитування, або ж зміни кінцевого терміну погашення кредиту чи відсотків, а стосуються зміни графіку погашення кредитних коштів, що не можна вважати збільшенням страхового ризику.

Згідно з ч. 3 ст.19 Закону України «Про страхування» та ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін.

Пунктом 9.1. генерального договору страхування передбачено, що страхових несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику пені, яка обчислюється від суми страхової виплати, що підлягає сплаті, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 6 000,00 грн. страхового відшкодування, 107,29 грн. 3% річних, 216,00 грн. збитків від інфляції та 648,73 грн. пені, розмір якої був перерахований судом з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Скасовуючи рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Позивачем не було дотримано умов та вимог, укладеного між сторонами у справі договору страхування, оскільки позивач не повідомив відповідача про внесення змін № 1 до договору кредитування, що є порушенням п. 7.2. договору, яким передбачено, що страхувальник зобов’язаний надавати страховику достовірну інформацію, що стосується предмету цього договору, а також інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про зміни у страховому ризику, пов’язані з його збільшенням, а також п. 6.5. договору, відповідно до якого у випадку збільшення розміру кредиту та/ або процентів за його користування за кредитним договором, ризик за яким є застрахованим згідно з цим договором, страхова сума за таким кредитним договором підлягає коригуванню, в зв’язку з чим відповідно до цього договору вносяться зміни до укладеного реєстру в частині кредитного договору. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на порушення позивачем Правил добровільного страхування кредитів №305 від 14.02.2007, зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №1670722 від 23.07.2007 (надалі Правила).

Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із частиною другою ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами укладеного договору страхування СП №001/03-02/07 від 03.03.2008 передбачено, зокрема, покриття такого з ризиків, як несплата позичальником останнього платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого конкретним кредитним договором (п. 3.1.2 договору).

Відповідно до частини першої ст.25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування».

Згідно з частиною другою ст. 26 Закону України «Про страхування»умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

Оцінюючи встановлені обставини, як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суду необхідно виходити з приписів зазначених норм закону.

Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, з якими погодився апеляційний суд, страховик визначив порушення позивачем пунктів 16.4.9.1, 16.4.9.2 Правил страхування, що полягало в неповідомленні позивачем відповідача про внесення змін №1 до договору кредитування, укладеного між позивачем та Руденко М.В.

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказане порушення Правил страхування не входить до передбаченого п.4.1 договору страхування переліку подій, які не визнаються страховими випадками, та можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, внесення змін до кредитного договору №55-08 не вплинуло на розмір суми кредиту (6 000,00 грн.), ризик по неповерненню якого відповідач взяв на себе відповідно до договору кредитування та додатку №1 до вказаного договору (порядковий № 6 реєстру кредитних договорів, укладених позивачем за період з 01.04.2008 по 30.04.2008, а.с. 18), а виключно, на графік погашення кредитних коштів.

Таким чином, апеляційним судом не спростовано висновок місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом та договором підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на те, що підставою скасування рішення господарського суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційною інстанцією приписів Закону України «Про страхування», а судом першої інстанції з достовірністю встановлено наявність підстав для виконання страховиком зобов’язань з виплати страхового відшкодування і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, то рішення місцевого господарського суду про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі філії в м. Бориспіль Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 у справі №22/493 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №22/493 залишити без змін.