Ст80 гпк

Хозяйственный процессуальный кодекс Украины
Статья 80. Представление доказательств

1. Участники дела подают доказательства по делу непосредственно в суд.

2. Истец, лица, которым законом предоставлено право обращаться в суд в интересах других лиц, должны представить доказательства вместе с подачей искового заявления.

3. Ответчик, третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора, должны представить суду доказательства вместе с представлением отзыва или письменных объяснений третьего лица.

4. Если доказательство не может быть подан в установленный законом срок по объективным причинам, участник дела должен об этом письменно сообщить суду и отметить доказательство, которое не может быть представлено; причины, по которым доказательство не может быть подано в указанный срок; доказательства, подтверждающие, что лицо совершило все зависящие от нее действия, направленные на получение указанного доказательства.

5. В случае признания уважительными причин непредставления участником дела доказательств в установленный законом срок суд может установить дополнительный срок для подачи указанных доказательств.

6. В случае принятия судом отказа стороны от признания обстоятельств суд может установить срок для представления доказательств по таким обстоятельствам.

7. Если с изменением предмета или оснований иска или представлением встречного иска изменились обстоятельства, подлежащие доказыванию, суд в зависимости от таких обстоятельств устанавливает срок представления дополнительных доказательств.

8. Доказательства, не представлены в установленный законом или судом срок, к рассмотрению судом не принимаются, кроме случая, когда лицо, их подает, обосновала невозможность их представления в указанный срок по причинам, не зависящим от нее.

9. Копии доказательств (кроме вещественных доказательств), подаваемых в суд, заранее направляются или предоставляются лицом, их подает, другим участникам дела. Суд не принимает во внимание соответствующие доказательства в случае отсутствия подтверждения отправки (предоставления) их копий другим участникам дела, кроме случая, если такие доказательства у соответствующего участника дела или объем доказательств является чрезмерным, или они представлены в суд в электронной форме, или есть публично доступными.

10. Доказательства, которые не приложены к исковому заявлению или к отзыва на нее, если иное не предусмотрено настоящим Кодексом, подаются через канцелярию суда, с использованием Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы или в судебном заседании по ходатайству об их присоединении к материалам дела.

11. В случае представления заявления о том, что добавлен к делу или поданный в суд участником дела для ознакомления документ вызывает сомнение по поводу его достоверности или является поддельным, лицо, подавшее этот документ, может просить суд до окончания подготовительного заседания исключить его из числа доказательств и рассматривать дело на основании других доказательств.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальності «Крок-УкрЗалізБуд»

господарського суду Чернігівської області від 20.10.2008

Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008

Товариства з обмеженою відповідальності «Крок-УкрЗалізБуд»

Відкритого акціонерного товариства «Мир»

визнання договору дійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

— позивача Чумак В.П. (дов. №25/01 від 25.03.2008);

— відповідача Козак І.Г. (протокол № 1 від 05.12.2006);

Товариство з обмеженою відповідальності «Крок-УкрЗалізБуд» (надалі позивач) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Мир» (надалі відповідач) про визнання дійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу №28/01.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.10.2008 у справі №2/141 (суддя С.І. Михайлюк) провадження у справі припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з ліквідацією відповідача.

Постановою Київської апеляційного господарського суду від 09.12.2008 (судді: Сотніков С.В., Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) залишено без змін ухвалу суду першої інстанції.

Позивач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин справи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 111 2 ГПК України переглянути оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарським судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з повідомленням державного реєстратора Прилуцької районної державної адміністрації від 14.10.2008 №06-306 18.09.2008 проведено державну реєстрацію припинення відкритого акціонерного товариства «Мир» в результаті його ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язано з реорганізацією.

На підставі встановленого факту, суд першої інстанції, із чим погодився суд апеляційної інстанції, припинив провадження у даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — за рішенням суду; скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати, що відповідно до частини п’ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру (п. 6 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.04.1994 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи підставу та предмет позову, а також зміст позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, із яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ліквідація Відкритого акціонерного товариства «Мир» робить неможливим подальший розгляд та вирішення справи по суті, а провадження у справі підлягає припиненню відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, та прийшли до правильного висновку про припинення провадження у даній справі, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає в незалученні судом в якості відповідач КП «Прилуцьке МБТІ», з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своє ініціативою до участі у справі іншого відповідача; господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача чи заміну неналежного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи з наведених процесуальних норм, питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії (заміни первісного відповідача чи заміну неналежного відповідача належним відповідачем) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи із огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з’ясуванню усього кола обставин, що входять до предмету доказування у справі, встановленню наявності або відсутності порушення законних прав та інтересів позивача відповідачем, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції встановив, що КП «Прилуцьке МБТІ» не є стороною за оспорюваним договором оренди та не ухилялося від нотаріального посвідчення договору оренди і, відповідно, прав та законних інтересів позивача не порушувало, а тому прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для його залучення до участі у даній справі в якості відповідача.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час їх перегляду у суді касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та надуманими і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак не можуть бути підставою для скасування юридично правильних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальності «Крок-УкрЗалізБуд» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 20.10.2008 у справі №2/141 залишити без змін.

Статья 80 ГПК РФ. Содержание определения суда о назначении экспертизы

Новая редакция Ст. 80 ГПК РФ

1. В определении о назначении экспертизы суд указывает наименование суда; дату назначения экспертизы и дату, не позднее которой заключение должно быть составлено и направлено экспертом в суд, назначивший экспертизу; наименования сторон по рассматриваемому делу; наименование экспертизы; факты, для подтверждения или опровержения которых назначается экспертиза; вопросы, поставленные перед экспертом; фамилию, имя и отчество эксперта либо наименование экспертного учреждения, которому поручается проведение экспертизы; представленные эксперту материалы и документы для сравнительного исследования; особые условия обращения с ними при исследовании, если они необходимы; наименование стороны, которая производит оплату экспертизы.

2. В определении суда также указывается, что за дачу заведомо ложного заключения эксперт предупреждается судом или руководителем судебно-экспертного учреждения, если экспертиза проводится специалистом этого учреждения, об ответственности, предусмотренной Уголовным кодексом Российской Федерации.

Комментарий к Статье 80 ГПК РФ

1. В ст. 80 ГПК РФ описывается процессуальный порядок оформления назначения экспертизы. Согласно ст. 80 ГПК РФ суд должен вынести такой процессуальный документ, как определение, отвечающее ряду требований. Судебный орган кроме сведений о наименовании суда; дате назначения экспертизы; наименовании сторон; вопросах, поставленных перед экспертом; фактах, для подтверждения или опровержения которых назначается экспертиза; Ф.И.О. эксперта; наименовании экспертного учреждения; лице, осуществляющем оплату, в определении о назначении экспертизы закрепляет наименование экспертизы и дает перечень материалов и документов, представленных для сравнительного исследования. Среди перечисленного особое значение имеют вопросы, которые ставятся перед экспертом, поскольку в зависимости от того, насколько правильно и корректно они сформулированы, зависит эффективность работы эксперта. Практика показывает, что зачастую суды с учетом мнения сторон неверно формулируют вопросы; выносят определения о назначении экспертизы в связи с дополнительно поступившими от лиц, участвующих в деле, вопросами; выносят на осуждение вопросы правового характера, что не предусмотрено законом, например, по делам о возмещении вреда, причиненного в результате дорожно-транспортного происшествия.

Новеллой ч. 1 ст. 80 ГПК РФ является то, что теперь орган правосудия обязан указывать в соответствующем определении дату, не позднее которой заключение должно быть составлено и направлено экспертом в суд, назначивший экспертизу, что положительно влияет на общий срок рассмотрения и разрешения гражданского правового казуса по существу, а также позволяет суду и лицам, участвующим в деле, знать предположительный момент возобновления гражданского судопроизводства. В соответствии со ст. 14 ФЗ «О государственной экспертной деятельности в Российской Федерации» руководитель государственного судебно-экспертного учреждения должен обеспечить контроль за соблюдением сроков производства судебных экспертиз с учетом даты, установленной судом при назначении судебной экспертизы, полнотой и качеством проведенных исследований, не нарушая принцип независимости эксперта. Между тем ч. 1 ст. 80 ГПК РФ перестала корреспондировать со ст. 217 ГПК РФ, в которой описываются сроки приостановления производства по гражданскому делу, поэтому последняя процессуальная норма нуждается в надлежащих изменениях.

В зависимости от характера специальных знаний судебная экспертиза подразделяется на: судебно-психиатрическую, судебно-техническую, почерковедческую, генетическую, фототехническую, портретную, речеведческую, пищевых продуктов и напитков, дорожно-транспортную, агротехническую, товароведческую и др. .
———————————
Подробно см.: Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. М., 2005.

В последнее время все более востребованным становится аудиторское функционирование, использующее в качестве юридической основы ФЗ от 30.12.2008 N 307-ФЗ «Об аудиторской деятельности» (в ред. от 21.11.2011). Руководствуясь этим Законом, аудиторы дают аудиторское заключение, представляющее собой официальный документ, предназначенный для пользователей финансовой (бухгалтерской) отчетности аудируемых лиц, составленный в соответствии с федеральными правилами (стандартами) аудиторской деятельности и содержащий выраженное в установленной форме мнение аудиторской организации либо индивидуального аудитора о достоверности финансовой (бухгалтерской) отчетности аудируемого лица и соответствии порядка ведения его бухгалтерского учета законодательству РФ. Данное аудиторское заключение целесообразно приравнивать к заключению экспертизы, если аудит производился по просьбе государственных учреждений и организаций, на что обращали внимание как судебные органы, так и ведущие ученые-процессуалисты .
———————————
См., например: Осокина Г.Л. Курс гражданского судопроизводства России. Общая часть. М., 2008. С. 686.

Проведение экспертизы неосуществимо без тех или иных материалов и документов, поэтому в определении суда они должны быть четко обозначены. Здесь возникает вопрос о том, чем являются материалы и документы: предметом или объектом экспертизы, по поводу которого имеются указания в судебном постановлении. Под объектом обычно понимают то, на что направлена предметно-практическая оценочная деятельность субъекта. Предмет — это конкретная материальная вещь или явление. Объект и предмет не только взаимосвязаны, но и индивидуализируют экспертное исследование. Как правильно подчеркивается в правовой литературе, например, при проведении психологической экспертизы в качестве объекта изучения рассматривается человек, а предметом является система психологических процессов этого индивида . Вместе с тем ФЗ «О государственной экспертной деятельности в Российской Федерации» не употребляет понятия объекта или предмета судебной экспертизы, используется термин «объект исследований», охватывающий собой вещественные доказательства, документы, предметы, животные, трупы и их части, образцы для сравнительного исследования, а также материалы дела, по которому проводится экспертизы.
———————————
Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. М., 2000. С. 24 — 25.

2. Текст определения суда заканчивается предупреждением эксперта об уголовной ответственности за дачу заведомо ложного заключения (ответственности за отказ от дачи заключения действующее законодательство не предусматривает). Подобное предупреждение на основании судебного постановления должен осуществить руководитель судебно-экспертного учреждения, если экспертиза проводится специалистом этого учреждения. Названное правило согласуется со ст. 14 ФЗ «О государственной экспертной деятельности в Российской Федерации», в которой говорится, что руководитель государственного судебно-экспертного учреждения по поручению органа, назначившего экспертизу, обязан предупредить эксперта об уголовной ответственности за дачу ложного заключения и, взяв у него подписку, направить ее вместе с заключением судебному органу, вынесшему определение. Уголовная ответственность сформулирована в ст. 307 УК РФ и предполагает наказание в виде штрафа, но эксперт может быть освобожден от этого вида юридической ответственности, если добровольно заявит до вынесения судом решения по делу о ложности данного им заключения.

Другой комментарий к Ст. 80 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации

1. В определении о назначении экспертизы суд указывает:

— дату назначения экспертизы;

— дату, не позднее которой заключение должно быть составлено и направлено экспертом в суд;

— наименования сторон по рассматриваемому делу;

— факты, для подтверждения или опровержения которых назначается экспертиза;

— вопросы, поставленные перед экспертом;

— фамилию, имя и отчество эксперта либо наименование экспертного учреждения, которому поручается проведение экспертизы;

— представленные эксперту материалы и документы для исследования;

— особые условия обращения с ними при исследовании, если они необходимы;

— наименование стороны, которая производит оплату экспертизы.

2. В соответствии с действующим уголовным законом эксперт несет уголовную ответственность за дачу заведомо ложного заключения или показания (ст. 307 УК). В связи с этим в определении суда указывается, что по поводу дачи заведомо ложного заключения или показания эксперт предупреждается судом или руководителем судебно-экспертного учреждения (если экспертиза проводится в соответствующем учреждении) об ответственности, предусмотренной УК РФ.

3. Определение о назначении экспертизы направляется либо конкретному лицу, привлекаемому в качестве эксперта, либо в адрес экспертного учреждения, либо группе экспертов.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.02.2007 р. у справі № 16/8 (суддя: Тимошенко О.М.) провадження у справі припинено на підставі п. 1 1 , п. 2 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом порушені норми процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив місцевий господарський суд, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 48448,47 грн. несплаченого боргу, який відповідач зобов’язався погасити за мировою угодою від 15.06.2006 р., затвердженою ухвалою господарського суду від 20.06.2006 р. Відповідач своїх обов’язків не виконав, умови мирової угоди порушив, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення залишку заборгованості за мировою угодою.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (ухвала про припинення провадження у справі № 8/163 від 20.06.2006 року).

Водночас, позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення з відповідача 2010,40 грн. боргу за отримані нафтопродукти. Як встановив господарський суд першої інстанції, відповідач сплатив зазначену суму платіжним дорученням № 000020 від 27.02.2007 року. З огляду на викладене, суд припинив провадження в цій частині на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України.

Однак погодитись з висновками суду неможливо, оскільки припиняючи провадження у справі господарський суд виходив з того, що вже є рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, такий висновок не відповідає дійсним обставинам справ. Господарський суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не забезпечив всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом спору у справі № 16/8 є стягнення боргу на підставі укладеної сторонами мирової угоди, внаслідок невиконання відповідачем її умов, а предметом позовних вимог у справі № 8/163 було стягнення боргу на підстав угоди про постачання нафтопродуктів.

Таким чином, предмети спору у справах № 16/8 та № 8/163 не тотожні, а відтак господарський суд Полтавської області безпідставно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Зі змісту ст. 78 ГПК України вбачається, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка визначає права і обов’язки сторін щодо предмету позову та затверджується ухвалою суду.

Підпунктом 3.9.6 п. 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення відповідної суми боргу.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду Полтавської області від 28.02.2007 р. у справі № 16/8 підлягає скасуванню в частині припинення провадження щодо стягнення суми боргу за мировою угодою, а справа передачі на новий розгляд в цій частині.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 — 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.02.2007 р. у справі № 16/8 скасувати в частині припинення провадження про стягнення боргу за мировою угодою, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду в цій частині.

Статья 80 ГПК РФ. Содержание определения суда о назначении экспертизы (действующая редакция)

1. В определении о назначении экспертизы суд указывает наименование суда; дату назначения экспертизы и дату, не позднее которой заключение должно быть составлено и направлено экспертом в суд, назначивший экспертизу; наименования сторон по рассматриваемому делу; наименование экспертизы; факты, для подтверждения или опровержения которых назначается экспертиза; вопросы, поставленные перед экспертом; фамилию, имя и отчество эксперта либо наименование экспертного учреждения, которому поручается проведение экспертизы; представленные эксперту материалы и документы для сравнительного исследования; особые условия обращения с ними при исследовании, если они необходимы; наименование стороны, которая производит оплату экспертизы.

2. В определении суда также указывается, что за дачу заведомо ложного заключения эксперт предупреждается судом или руководителем судебно-экспертного учреждения, если экспертиза проводится специалистом этого учреждения, об ответственности, предусмотренной Уголовным кодексом Российской Федерации.