Ч 1 ст69 коап

Оглавление:

Статья 6.9. Потребление наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача либо новых потенциально опасных психоактивных веществ

СТ 6.9 КоАП РФ

1. Потребление наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача либо новых потенциально опасных психоактивных веществ, за исключением случаев, предусмотренных частью 2 статьи 20.20, статьей 20.22 настоящего Кодекса, либо невыполнение законного требования уполномоченного должностного лица о прохождении медицинского освидетельствования на состояние опьянения гражданином, в отношении которого имеются достаточные основания полагать, что он потребил наркотические средства или психотропные вещества без назначения врача либо новые потенциально опасные психоактивные вещества, —

влечет наложение административного штрафа в размере от четырех тысяч до пяти тысяч рублей или административный арест на срок до пятнадцати суток.

2. То же действие, совершенное иностранным гражданином или лицом без гражданства, —

влечет наложение административного штрафа в размере от четырех тысяч до пяти тысяч рублей с административным выдворением за пределы Российской Федерации либо административный арест на срок до пятнадцати суток с административным выдворением за пределы Российской Федерации.

Примечание. Лицо, добровольно обратившееся в медицинскую организацию для лечения в связи с потреблением наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача, освобождается от административной ответственности за данное правонарушение. Лицо, в установленном порядке признанное больным наркоманией, может быть с его согласия направлено на медицинскую и (или) социальную реабилитацию и в связи с этим освобождается от административной ответственности за совершение правонарушений, связанных с потреблением наркотических средств или психотропных веществ. Действие настоящего примечания распространяется на административные правонарушения, предусмотренные частью 2 статьи 20.20 настоящего Кодекса.

Комментарий к Ст. 6.9 Кодекса об Административных Правонарушениях РФ

1. Объект правонарушения — здоровье населения.

Статьей 40 Закона о наркотических средствах и психотропных веществах установлен запрет на потребление в Российской Федерации наркотических средств и психотропных веществ без назначения врача (о понятии наркотических средств и психотропных веществ см. комментарий к ст. 6.8 КоАП РФ).

2. Объективная сторона заключается в совершении в нарушение установленного порядка действий по употреблению наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача, за исключением случаев, предусмотренных ч. 2 ст. 20.20 КоАП РФ (потребление наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача либо потребление иных одурманивающих веществ на улицах, стадионах, в скверах, парках, в транспортном средстве общего пользования, а также в других общественных местах) и ст. 20.22 КоАП РФ (нахождение в состоянии опьянения несовершеннолетних в возрасте до 16 лет, либо потребление (распитие) ими алкогольной и спиртосодержащей продукции, либо потребление ими наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача, иных одурманивающих веществ) (см. комментарий к ст. ст. 20.20, 20.22 КоАП РФ).

В соответствии со ст. 25 Закона о наркотических средствах и психотропных веществах отпуск наркотических средств и психотропных веществ физическим лицам производится только в аптечных организациях при наличии у них лицензии на указанный вид деятельности. Перечни должностей фармацевтических работников, а также организаций, которым предоставлено право отпуска наркотических средств и психотропных веществ физическим лицам, устанавливаются федеральным органом исполнительной власти, осуществляющим функции по выработке и реализации государственной политики и нормативно-правовому регулированию в сфере здравоохранения, по согласованию с федеральным органом исполнительной власти по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ (см. Приказ Минздравсоцразвития России от 13.05.2005 N 330 «О Перечне должностей медицинских и фармацевтических работников, а также организаций и учреждений, которым предоставлено право отпуска наркотических средств и психотропных веществ физическим лицам»).

Наркотические средства и психотропные вещества, внесенные в Списки II и III (см. комментарий к ст. 6.8 КоАП РФ), отпускаются в медицинских целях по рецепту.

Минздрав России определяет максимальные сроки назначения конкретных наркотических средств и психотропных веществ, внесенных в Списки II и III, а также количество наркотических средств или психотропных веществ, которое может быть выписано в одном рецепте. При назначении наркотических средств и психотропных веществ, внесенных в Списки II и III, лечащий врач или фельдшер, акушерка, на которых возложены функции лечащего врача, должны опросить больного о предыдущих назначениях наркотических средств и психотропных веществ и сделать соответствующую запись в медицинских документах.

Аптечным организациям запрещается отпускать наркотические средства и психотропные вещества, внесенные в Список II, по рецепту, выписанному более пяти дней назад.

Рецепты, содержащие назначение наркотических средств или психотропных веществ, выписываются на специальных бланках, форма которых, порядок их изготовления, распределения, регистрации, учета и хранения, а также правила оформления устанавливаются Минздравом России по согласованию с федеральным органом исполнительной власти по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ.

Выдача рецептов, содержащих назначение наркотических средств или психотропных веществ, без соответствующих медицинских показаний или с нарушением установленных правил оформления запрещается и влечет уголовную ответственность.

Следует обратить внимание и на тот факт, что лицо, в отношении которого имеются достаточные основания полагать, что оно находится в состоянии наркотического опьянения либо потребило наркотическое средство или психотропное вещество без назначения врача, может быть направлено на медицинское освидетельствование, которое проводится по направлению органов дознания, органа, осуществляющего оперативно-розыскную деятельность, следователя или судьи в медицинских организациях, специально уполномоченных на то федеральными органами исполнительной власти в сфере здравоохранения или органами исполнительной власти субъектов РФ в сфере здравоохранения.

3. Субъективная сторона предполагает наличие только умышленной формы вины. Виновный осознает, что осуществляет противоправные действия, предвидит их вредные последствия и желает их наступления либо сознательно допускает.

4. Субъект правонарушения — вменяемое физическое лицо, достигшее 16 лет (ч. 1 ст. 6.9 КоАП РФ), а также иностранный гражданин или лицо без гражданства (ч. 2 ст. 6.9 КоАП РФ) (см. комментарий к ст. ст. 1.4, 2.6 КоАП РФ).

5. Согласно примечанию к комментируемой статье лицо, добровольно обратившееся в медицинскую организацию для лечения в связи с потреблением наркотических средств или психотропных веществ без назначения врача, освобождается от административной ответственности за данное правонарушение. Лицо, в установленном порядке признанное больным наркоманией, может быть с его согласия направлено на медицинскую и (или) социальную реабилитацию и в связи с этим освобождается от административной ответственности за совершение правонарушений, связанных с потреблением наркотических средств или психотропных веществ.

6. Дела об административных правонарушениях рассматриваются судьями (ч. 1 ст. 23.1 КоАП РФ).

7. Протоколы о данных правонарушениях составляют должностные лица органов внутренних дел (полиции) (п. 1 ч. 2 ст. 28.3 КоАП РФ) и органов по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ (п. 83 ч. 2 ст. 28.3 КоАП РФ).

Ч 1 ст69 коап

Здравствуйте. Извините за пространность изложения. Короче не получилось.

В производстве мирового судьи находится дело об административном правонарушении главного бухгалтера организации за «невыполнение в установленный срок требованиЯ ИМНС РФ №ХХХ от ХХХ по уплате налогов в бюджет».
Требование – в смысле Главы 10 НК. Т.е является письменным извещением о неуплаченной сумме налога, а также об обязанности уплатить в установленный срок неуплаченную сумму налога. Требование направлено не по результатам налоговой проверки, а в связи с неуплатой сумм, указанных самой организацией в налоговой декларации.

А дальше – сказка про Красную Шапочку (главбуха) и Волка (налорга):
Волк: Красная Шапочка, признайся на заседании у мирового судьи, что ты виновата. У тебя и отберут то всего пирожок один (оштрафуют на 500 рублей).
Красная Шапочка: А если спорить буду?
Волк: А тогда я на бабушку (организацию) твою нападу с таким же Протоколом. А с бабушки уже взыщут до 50000 рублей. Зачем нам ссорится. Отдашь пирожок и все. И сама иди куда хочешь, и бабушку не трону.
Задумалась Красная Шапочка: КоАП – новый. Налорги практику административную нарабатывать начали. А дальше мысли совсем нехорошие полезли:

Признаю вину, мировой судья штрафует по части первой статьи девятнадцать с половиной КоАП РФ на 500 рублей. А потом – на выбор: или организацию по этой же статье на 50000 или по части первой ст. 122 НК – на 20% от суммы неуплаченного налога (а это уже 3 миллиона….). Потому как моя вина – вина организации.

Решила Красная Шапочка Волку не верить, а у мирового судьи (кроме всего прочего) так обосноваться:
Объективная сторона правонарушения по части 1 ст. 19.5 КоАП:
Невыполнение законного предписания (постановления, представления) органа (должностного лица), осуществляющего государственный надзор (контроль), об устранении нарушений законодательства.

Требование об уплате налога – есть извещение налоргом у сумме и сроке уплаты налога, и не является предписанием (постановлением, представлением) об устранении нарушений законодательства в смысле ст. 19.5 КоАП.
Кроме того, по смыслу ст. 19,5 ч.1 ответственность установлена только за невыполнение предписания об устранении нарушений законодательства, выданного органом в процессе осуществления ГОСУДАРСТВЕННОГО НАДЗОРА (КОНТРОЛЯ).
Надзор и контроль в этом контексте приведены не как синонимичные обозначения одного итого же понятия, а как перечисление строго определенных функций соответствующих органов. Налоговые органы НАДЗОР не осуществляют по определению. Налорги осуществляют НАЛОГОВЫЙ КОНТРОЛЬ. При этом – осуществление налогового контроля – обязанность налоргов. И выбор формы осуществления налогового контроля — право налоргов.
В этом смысле направление Требования об уплате налога – не является вынесением предписания (постановления, представления) налоргом в рамках осуществления налогового контроля, поскольку требование об уплате налога – есть обязательная ПРОЦЕДУРА досудебного понуждения исполнения обязательства по уплате налога, как следует из разъяснения в п.18 Постановления Пленума ВАС РФ от 28 февраля 2001 г. N 5 «О некоторых вопросах применения части первой Налогового кодекса Российской Федерации».
Направление требования об уплате налога не устанавливает обязанностей налогоплательщика ни по уплате налога, ни по исполнению самого требования. Требование вообще не устанавливает никаких новых обязанностей.
Требование об уплате налога является лишь уведомлением о необходимости исполнения налогового обязательства.

Следовательно, неисполнение налогоплательщиком действий по уплате налога в сумме и сроки, указанные в Требовании, не является невыполнением законного предписания (постановления, представления) органа (должностного лица), осуществляющего государственный надзор (контроль), об устранении нарушений законодательства.

Следовательно, действия Красной Шапочки (да и Бабушки) не образуют объективной стороны по ч.1 ст. 19.5 КоАП. Состава нет. Ответственности нет.

Какие предположения о судьбе Красной Шапочки и Бабушки?
Особенно в перспективе ст. 122 НК?
Заранее благодарен.

Не зважаючи на норми ст. 33 КУпАП з урахуванням певних обставин суд керуючись конституційними принципами може призначити стягнення нижче від нижчої межі санкції (Попаснянський райсуд Луганської області від 05.04.2017 у справі №423/369/17)

Фабула судового акту: Безпрецедентне рішення місцевого суду щодо призначення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164 КУпАП — «порушення порядку провадження господарської діяльності» в розмірі нижче від найнижчої межі жінці похилого віку, пенсіонерці, встановленої санкцією вказаної статті. Так, ця жінка зізналась, що систематично здійснювала роздрібних продаж цигарок без дозволу на торгівлю та ліцензії і її середньомісячний дохід від реалізації цих цигарок складав біля 300,00 грн. Одного дня факт такого порушення був зафіксований і складено протокол про адмінправопорушення.

Може здатися, що місцевий суд дещо перебрав на себе повноваження Констиуційного Суду вказавши на невідповідність КУпАП Конституції України, але ж якщо ретельно проаналізувати це рішення — суд однозначно правий і в частині надмірності покарання, визначеного окремими нормами КУпАП, які іноді перевищують санкції, встановлені КК, і в неможливості призначити з урахування особи правопорушника та характеру правопорушення покарання нижче від найнижчої межі.

Адже дійсно, до осіб, які вчинили кримінальні злочини застосовується ст. 69 КК , в свою ж чергу до адміністративних правопорушеників такої норми законом взагалі не передбачено.

Не зважаючи на приписи ч. 1 ст. 33 КУпАП , відповідно до якої стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України, суд залізно аргументовуючи свою позицію, використовуючи посилання на ст. 1 , ст. 8 , ст. 129 Конституції України , цитуючи висловлювання судді Верховного суду США Стівена Брайера та античного філософа Арістотеля, рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 вказав, що розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Окремо підкреслимо, що на Аристотеля у судових актах ще ніхто ніколи не посилався з українських суддів. Напевно це є істиною, що «природа справедливості, полягає у виправленні закону, коли він є дефектним через свою універсальність«».

Насамкінець. цікаво, що суд не знайшов підстав для визнання такого діяння як продаж пачки цигарок без ліцензії – малозначним і обґрунтував це наступним: «за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рівень «тіньової економіки» в 2016 році складав 35% від офіційного ВВП. Такий високий рівень «тіньової економіки» призводить до величезних втрат державного бюджету. У звязку з цим, зайняття господарською діяльністю без державної реєстрації та/або без отримання відповідної ліцензії само несе ознаку суспільної шкоди, навіть, коли ця діяльність приносить особі доволі незначний прибуток.»

Справа №423/369/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Попасна

Суддя Попаснянського районного суду Луганської області Мазур М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон проведення АТО Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, громадянку України, яка народилася 08.04.1944 року в с. Муравка Губкінського району Білгородської області, зареєстрована та мешкає за адресою: м. Попасна, вул. Первомайська, 48/7, РПОКПП НОМЕР_1,

за ст. 164 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо вказаної особи. Відповідно до протоколу № 60 від 26.01.2017 року гр. ОСОБА_1 26.01.2017 року о 10 год. 25 хв. на території ринку ДП «Ринок міста Попасна», за адресою: вул. Леніна м. Попасна здійснювала реалізацію 1 (однієї) пачки сигарет з фільтром «Strong армійські» по ціні 16.00 грн., без відповідної державної реєстрації як субєкта підприємницької діяльності та наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Вилучені для тимчасового зберігання 80 пачок сигарет з фільтром.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1, вона є пенсіонером, як фізична особа підприємець не зареєстрована, на Попаснянському ринку близько півроку здійснювала роздрібний продаж цигарок. 26.01.2017 року о 10 год. 25 хв. вона продала пачку цигарок «Strong армійські» по ціні 16.00 грн. незнайомому чоловіку. Ліцензії на право роздрібної торгівлі вона не має. Середньомісячний дохід від реалізації цигарок у неї складає близько 300 грн.

У судове засідання ОСОБА_1 зявилася, зазначила, що визнає свою вину, щиро кається, займатися такою діяльністю її змусило тяжке матеріальне становище, оскільки вона отримує маленьку пенсію, а після смерті чоловіка півтора роки тому в неї залишилися борги після його лікування.

Вислухавши ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що винність ОСОБА_1, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 164 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження та її дії за ознаками ч.1ст. 164 КУпАП кваліфіковані правильно.

Зокрема, судом враховано, що протоколом про адміністративне правопорушення безпосередньо задокументовано лише один факт продажу ОСОБА_1 цигарок, кількість вилучених у неї пачок цигарок (80 шт.) у сукупності з її поясненнями указують на те, що її діяльність не обмежувалася цим одиничним фактом, а полягала в систематичній роздрібній торгівлі тютюновими виробами, тобто в господарській діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, що становить зміст адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Суд також не знаходить підстав визнати це діяння малозначним. Так, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рівень «тіньової економіки» в 2016 році складав 35% від офіційного ВВП. Такий високий рівень «тіньової економіки» призводить до величезних втрат державного бюджету. У звязку з цим, зайняття господарською діяльністю без державної реєстрації та/або без отримання відповідної ліцензії само несе ознаку суспільної шкоди, навіть, коли ця діяльність приносить особі доволі незначний прибуток.

У той же час відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст.35 КУпАП обтяжують відповідальність порушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Обставинами, які відповідно до ст.ст.34 КУпАП помякшують відповідальність порушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, суд визнає щире розкаяння винної, а також вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин. Зокрема, суд звертає увагу на те, що правопорушником у даному випадку є пенсіонерка, яка залишилася вдовою та отримує пенсію в розмірі 1497,03 грн. на місяць, що підтверджується наданою ОСОБА_1 довідкою. Суд цілком усвідомлює наскільки складно прожити на таку суму цілий місяць при сучасному рівні цін на продовольчі та непродовольчі товари, а тому розуміє, що змусило ОСОБА_1 займатися незаконною діяльністю.

При цьому суд також враховує, що у ОСОБА_1 вилучено 80 пачок цигарок вартістю приблизно 1040,00 грн. (ця сума указана в протоколі вилучення речей від 26.01.2017 року та не заперечувалася правопорушницею). Тобто, навіть якщо б вона продала всі ці тютюнові вироби на 25% дорожче за ціну, за якою вона їх придбала, вона б отримала приблизно 260 грн. прибутку. Однак, ця сума, а так само й сума в розмірі 300 грн. на місяць, яку назвала сама ОСОБА_1, як свій середньомісячний дохід від реалізації цигарок, на глибоке переконання суду, є явно є співрозмірними штрафу, передбаченому ч.1 ст.164 КУпАП. Зокрема, навіть мінімальний штраф, указаний в санкції цієї норми, становить на даний момент 17000,00 грн., що майже дорівнює річній пенсії ОСОБА_1 Таке покарання виглядає не просто надмірним, а явно несправедливо тяжким у відношенні ОСОБА_1 з огляду на її майновий стан і характер вчиненого нею діяння.

У цьому контексті суд нагадує, що відповідно до статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Вирішуючи цю справу, відповідно до цього принципу, суд враховує, що згідно з ч.1 ст.33 чинного КУпАП «стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України», тобто цей нормативно-правовий акт не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу. За цих обставин, з першого погляду, суд мав би накласти на правопорушницю адміністративне стягнення виключно у вигляді та в розмірі, які передбачені санкцією відповідної статті КУпАП, не дивлячись на явно несправедливий і надмірний характер такого покарання.

Однак, у цьому контексті суд вважає за можливе звернутися до слів судді Верховного суду США Стівена Брайера, написаних у його окремій думці (до якої приєдналися Голова цього суду Джон ОСОБА_2 і суддя Ентоні Кеннеді) по справі «Petrella v. Metrogoldwyn-Mayer, Inc., et al.»: «Правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставин. «Природа справедливості, як давно зауважив Аристотель, полягає у виправленні закону, коли він є дефектним через свою універсальність»».

Отже, суд нагадує, що коли цей Кодекс про адміністративні правопорушення було прийнято 07.12.1984 р., він не передбачав таких великих штрафів, як сьогодні. Зокрема, чинна редакція ст.164 КУпАП встановлює штраф у розмірі від 17000 грн. до 34000 грн., що є набагато більшим за ті стягнення, які були передбачені КУпАП раніше, але й значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину 510 грн. (ст.53 КК України). У звязку з цим не дивно, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.

Таким чином, суд не може не звернути увагу на наступне: у той час як КУпАП, здавалося б, повинен встановлювати відповідальність за менш тяжкі правопорушення, ніж злочини, в реальності він передбачає за вчинення деяких адміністративних правопорушень набагато суворіші стягнення, ніж встановлені Кримінальним кодексом України покарання за скоєння нетяжких злочинів. При цьому КК України, на відміну від КУпАП України, містить норму, згідно з якою за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин (ст.69 КК України).

Це, на думку суду, указує на невідповідність Конституції України положень ч.1 ст.33 КУпАП України в частині неможливості накладення більш м’якого адміністративного стягнення, ніж передбачено законом, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення злочин.

Так, у 2004 році Конституційний Суд України (далі КСУ) розглядав аналогічну ситуацію, коли ч.1 ст. 69 КК України містила положення, згідно з яким за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Однак ця норма не дозволяла призначити більш мяке покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості.

У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м’якого покарання КСУ було визнано неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Своє рішення КСУ мотивував наступним:

«Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

…Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина перша статті 50 Кодексу). Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 Кодексу).

…Загальні засади призначення покарання не містять винятків щодо неврахування ступеня тяжкості стосовно класифікації злочинів до злочинів невеликої тяжкості і поширюються на всі злочини незалежно від ступеня їх тяжкості.

Можливість застосування до осіб, які вчинили злочин невеликої тяжкості, інших норм, що передбачають правові підстави і порядок звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання (статті 44, 45, 46, 47, 48, 74 Кодексу), не може бути перепоною для індивідуалізації покарання, зокрема, шляхом призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Проте цього способу індивідуалізації покарання для осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, статтею 69 Кодексу не передбачено, хоча в ній ідеться про особливі підстави, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину для осіб, які вчинили особливо тяжкі, тяжкі і середньої тяжкості злочини. Тим самим норми зазначеної статті суперечать основоположному принципу правової держави справедливості, оскільки особи, які вчинили злочини невеликої тяжкості, поставлені в гірші умови, ніж ті, які вчинили більш тяжкі злочини.

. Закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м’яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.

…Відсутність цього способу індивідуалізації покарання особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, є порушенням конституційних положень щодо рівності громадян перед законом.

…Конституційний Суд України вважає, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».

Повертаючись до обставин цієї справи, суд не може не відзначити, що в даному випадку має місце ситуація, яка цілком аналогічна тій, що була розглянута КСУ в указаній справі. У звязку з цим, суд має виходити з того, що відповідно до положень ст. 8 Основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй; н орми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1, наявних обставин, що помякшують покарання, необхідно і достатньо накласти більш мяке адміністративне стягнення, ніж передбачено ч.1 ст.164 КУпАП, а саме у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. з конфіскацією вилучених тютюнових виробів.

Разом із тим, суд розяснює ОСОБА_1, що це рішення в жодному разі не означає, що у випадку повторного вчинення аналогічного правопорушення стосовно неї буде прийнято таке ж рішення. Навпаки, в подальшому вона повинна враховувати, що закон передбачає за це правопорушення надзвичайно високий штраф, а отже вона має завжди памятати, що їй загрожує, якщо накладене по цій справі стягнення не досягне своєї мети її виправлення.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, ст.4 ч.2 п.5 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.33,40-1,164 ч.1,221,284,289 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАПі застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі сто сімдесят грн. з конфіскацією тютюнових виробів, а саме 80 пачок тютюнових виробів, які були вилучені у ОСОБА_1 згідно протоколу від 26.01.2017р. та зберігаються в Первомайській ОДПІ за адресою: м. Попасна, вул. Менжинського, 2-Б.

Стягнути з ОСОБА_1судовий збір на користь держави у розмірі 320,00грн.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Попаснянський районний суд.

Ч 1 ст69 коап

Приобрети журнал — получи консультацию экспертов

Довідкова таблиця процесуальних норм законодавства щодо судових експертиз та експертних досліджень

Інструкція
№ 53/5
від 08.10.1998

ч. 3, 4, 6, 7, 9 ст. 66

ч. 2 ст.ст. 185 3 , 185 4

п. 2, 7 ч. 3 ст. 69,

п. 2 ч. 3 ст.ст. 69,

ст. 327 – прибуття / неприбуття,

ст. 356 – допит у суді

ст.ст. 118, 122, 124–126

ст.ст. 87, 92, 94–98

Права керівника інституту

пп. 1.2.10, п.п. 1.10, 4.1 та ін.

ухвала – всі питання,

ст. 144 – ухвала суду про призначення експертизи

постанова
по справі

Проведення експертизи та висновок експерта

психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

п.п. 4.5–4.8, 4.10, 4.18

Додаткова
і повторна
експертиза

Дослідження висновку
експерта

ч. 4, 5 ст. 82, 148

ч. 5, 6 ст.ст. 42, 43

Повідомлення про неможливість

КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України

ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України

ГПК – Господарський процесуальний кодекс України

КАС – Кодекс адміністративного судочинства України

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

ЗУ «Про В.П.» – Закон України «Про виконавче провадження»

ЗУ «Про С.Е.» – Закон України «Про судову експертизу»

Інструкція № 53/5 від 08.10.1998 р. – Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень

Добавить комментарий

Что для Вас криптовалюта?

29 августа вступила в силу законодательная норма о начислении штрафов-компенсаций за несвоевременную выплату алиментов (от 20 до 50%). Компенсации будут перечисляться детям

Использование любых материалов, опубликованных на сайте, допускается только при условии получения письменного согласия редакции журнала «Независимый АУДИТОР».

Для интернет-изданий возможно использование материалов сайта при условии прямой, открытой ссылки на сайт n-auditor.com.ua, которая указывается в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Редакция не несет ответственности за содержание и характер информации, которую размещают пользователи ресурса в блогах и комментариях.

Copyright © Журнал «Независимый АУДИТОР». Все права защищены.

Штраф от видеофиксатора списать можно, но нельзя — ДВД Алматы

Автовладельцы не могут аннулировать старые штрафы, как это обещал министр МВД Касымов.

После того как на блоге министра МВД появилась информация о том, что аннулировать старый штраф по закону может каждый гражданин Казахстана, многие автовладельцы решили воспользоваться законодательной нормой, чтобы его не оплачивать. Но все оказалось не так просто, как писал министр.

На самом деле нужно не одну пару обуви стоптать, чтобы аннулировать старый штраф,

даже если ты ни в чем не виноват и твердо уверен, что штраф выписан по ошибке.

Закон не для всех

Противостояние автомобилистки с Управлением административной полиции Алматы началось с того, что на портале egov она обнаружила штраф за превышение скорости.

«Я проверила данные по штрафу на портале http://portal.aisbdd.kz/. Выяснила, что нарушение произошло 13 июля 2015 года в 18:19 на участке дороги Рыскулова — между Суюнбая и Жансугурова. Но я точно знаю, что в это время нахожусь еще на работе и не могла двигаться по данному участку дороги в это время суток. Более того, на мой почтовый адрес никаких предписаний и документов от дорожной полиции Алматы не поступало. Меня не ознакомили с доказательной базой нарушения до сих пор, — написала автоледи в заявлении начальнику ДВД Алматы генерал-майору Кудебаеву. — Я знаю, что часто бывали ситуации ошибочной работы камер видеофиксации и люди, не причастные к нарушению ПДД, появлялись в базе нарушителей. Полагаю, что в моем случае все произошло подобным образом».

Ответ полиции оказался предельно прост: «Платите». Объяснений, как и документальных подтверждений нарушения ПДД, в нем не было. По логике полиции, такое понятие, как срок давности, в нашей стране применяется не ко всем административным правонарушениям.

— Адмполиция может аннулировать штрафы только в случае вынесения соответствующего постановления административным судом. К сожалению, добровольно, на основании 1 ч. ст. 890 Кодекса об административных правонарушениях (далее — КоАП РК), они этого делать не будут, — говорит юрист Александр Каплан.

Как оспорить старый штраф

Вообще, как пояснил юрист, порядок исполнения административных взысканий определен в Главе 52 КоАП РК.

  • Согласно ст. 893 КоАП, штраф подлежит уплате не позднее тридцати суток со дня вступления постановления суда в законную силу. В случае с «письмами счастья» они сами признаются имеющими силу постановления, дополнительного протокола или постановления суда для их исполнения не требуется.
  • Согласно ст. 894 КоАП, в случае неуплаты штрафа в 30-дневный срок, информация направляется по месту работы, учебы/получения пенсии должников, для удержания суммы штрафа в принудительном порядке. Если должник не работает или взыскание штрафа из заработной платы или иных доходов невозможно, постановление о наложении штрафа передается судебному исполнителю.

— Как видите, у дорожной полиции в лице судебных исполнителей имеется довольно много мощных рычагов (взыскание с зарплаты, ограничение на выезд из страны, даже приостановление действия водительских прав), способных помочь взыскать средства в пользу бюджета даже с самых злостных неплательщиков, — говорит Александр Каплан. — Ну а если в течение года полицейские не отправили предписание должнику, а по истечении 30 дней после отправки на добровольное исполнение — судебному исполнителю, то штраф можно не оплачивать.

— В общем-то, об этом же писал и министр МВД Калмуханбет Касымов на своем блоге. Почему алматинские полицейские этого не делают?

— Потому что у нас все всегда сложно и забюрокраченно.

Так, если предписание о нарушении ПДД не было получено и полицейские отказываются снимать штраф, предпринимаются следующие действия: необходимо написать заявление в УАП с требованием составления административного протокола и возбуждении административного дела (п. 9 ст. 803 КоАП РК). В этом случае они должны будут составить протокол той датой, которой было зафиксировано нарушение. Его они обязаны прислать по почте при соответствующем указании в письме, либо вызовут для подписания его нарочно.

— Но и этого делать полицейские не хотят. Обычно после получения такого заявления полицейские звонят автовладельцу и требуют лично приехать в УАП. Если у автовладельца нет возможности явиться в УАП для участия в составлении протокола, нужно написать второе письмо, в котором указать просьбу о составлении протокола в ваше отсутствие и направлении протокола и постановления по делу об административном правонарушении на указанный адрес по почте, — говорит юрист.

— Если опять отказ, вернее, малопонятная отписка?

— То следующее письмо стоит писать уже в органы прокуратуры. Но, скорее всего, со второй попытки документы они пришлют. В протоколе делается пометка, что с нарушением не согласен и на этом основании гражданин может обратиться в административный суд с заявлением о прекращении административного дела по ч. 1 ст. 69 КоАП РК («лицо не подлежит привлечению к административной ответственности по истечении двух месяцев со дня совершения административного правонарушения»), а также ст. 890, согласно которой «постановление не подлежит исполнению, если оно не было приведено в исполнение со дня его вступления в законную силу». От себя хочу отметить, что данный выше совет не является рекомендацией для незаконного уклонения от административной ответственности, а служит лишь повышению правовой грамотности водителей и пониманию их прав и обязанностей. Старайтесь не нарушать ПДД!